Червоний кульок з лахами або метеликовий ураган

Чи може помах крил метелика в Нью-Йорку

викликати тайфун в Пекіні?

    Сьогодні, як і кожної неділі навчального року, свій шлях з Ходорова до Львова, я долав двогодинним приміським дизель поїздом. Всі ці п’ять років мій багаж складається з одного наплічника з речами та сумки з ноутбуком.  В принципі всі потрібні мені речі можна вмістити в той рюкзак. Але цього разу мама дала мені кульок з черешнями, полуницями та іншою городиною. Оскільки всі приколійні пейзажі на цім маршруті вже вивчені майже на пам’ять, то шлях в поїзді я вбиваю книжками. Книжки - це найбільші та найагресивніші кілери часу, і чим книжка цікавіша тим більше годин вона здатна знищити швидко й безпощадно))). І от цієї неділі я зачитався Андруховичем. Дочитавшись до зупинки, я взяв свій рюкзак і ноутбук і вийшов в тамбір. І от перед самою зупинкою побачив звичайне оголошення приклеєне скотчем. В оголошені повідомляється, що хтось загубив червоний кульок з одягом і просить повернути за винагороду. Я прочитав, посміхнувся і відразу зрозумів, що мій кульок з черешнями і полуницями стоїть у вагоні під сидінням))). Я швидко вернувся і забрав його.  
    От так, якби хтось не забув свій червоний кульок з одягом, я б забув свій кульок з черешнями))) А хто знає які події змусили власника червоного кулька з одягом забути його в тому самому поїзді)))

Чумайдан, Вокзал, Львів....

Оскільки народився і виріс я у Ходорові, а навчаюсь і працюю у Львові, то досить часто приходиться їздити туди-сюди. Останнім часом зручним видом транспорту став поїзд приміського сполучення Львів-Ходорів. Коли я починав ним їздити то платив як усі одну гривню (по студентському) провідниці прямо в поїзді без ніякого квитка. Йшли часи, ціни на білет росли, а разом з ними  росла моя громадянська свідомість і певний час я їжджу тільки з квитком придбаним у касі строго від пункту Ходорів до пункту Персеньківка (станція у Львові). І ось сьогодні, як завжди, я брав квиток в касі Ходорова, і сталась під час цього одна маленька оказія. В цей самий час, як відправляється поїзд на Львів, відправляється другий поїзд на Івано-Франківськ. І ось підходжу до каси і прошу два квитки до Пересеньківки, один студентський, другий повний. Вибивши квитки, касирка каже ціну 15 гривень, я дивуюсь, адже в суботу зранку їхав тим самим маршрутом за 14, беру квитки і бачу в них замість Персенківка напис Івано-Франківськ. Уточнюю касирці, що я не хочу до Франківська і просив білети до Персеньківки, а вона пробує переконати мене що я казав до Франківська. Я розумію, з моїм особливим Р і довжелезною чергою, можна було недочути, або  помилитись, а не переконувати мене що я казав Франківськ. Я спитав що робити з тими білетами. Вона відповіла Щоб я шукав когось хто їде у Франківськ. Ну шукати нікого я не став, купив правильні квитки і пішов у свій поїзд. Ну я б міг поскандалити, звернувши увагу касирці на її неуважність, але щось мені цього зовсім не хотілось. А хотілось, щоб в нас державні установи були більш до людей. Я не впевнений що існує процедура "ліквідації" не правильно надрукованих квитків на поїзди приміського сполучення, але вона повинна бути, і касирка повинна вибачатись, забирати такі квиточки і друкувати нові за ті ж гроші, а коли не так, то вона повинна перепитати мене куди я їду, якщо вона не впевнена, а не друкувати квиток куди їй почулось.