"Я живу в провінційному містечку. Кожен день добираюсь електричкою в Велике місто на роботу. Я не купую квиток в касі, я даю провідниці на руки 25% від вартості білету і їду спокійно, на решту грошей я купую гулівери три на гривню, пиво, сємочки і все що тільки можна в вагоні купити. Я залишаю сміття в вагоні, адже є людина якій платять за прибирання вагонів, не буду я за неї робити її роботу."
"Я працюю на державній роботі, а зарплата в держслужбовця самі знаєте яка, тому я не відмовляюсь від хабарів, але я чесний держслужбовець, я не вимагаю в пенціонерів, хіба самі дадуть"
"Я працюю чорноробочим, платять мало, більше не дадуть, таких як я багато, та я й не стараюсь робити, скільки платять, стільки роблю, решта вкраду"
Червоний кульок з лахами або метеликовий ураган
викликати тайфун в Пекіні?
Сьогодні, як і кожної неділі навчального року, свій шлях з Ходорова до Львова, я долав двогодинним приміським дизель поїздом. Всі ці п’ять років мій багаж складається з одного наплічника з речами та сумки з ноутбуком. В принципі всі потрібні мені речі можна вмістити в той рюкзак. Але цього разу мама дала мені кульок з черешнями, полуницями та іншою городиною. Оскільки всі приколійні пейзажі на цім маршруті вже вивчені майже на пам’ять, то шлях в поїзді я вбиваю книжками. Книжки - це найбільші та найагресивніші кілери часу, і чим книжка цікавіша тим більше годин вона здатна знищити швидко й безпощадно))). І от цієї неділі я зачитався Андруховичем. Дочитавшись до зупинки, я взяв свій рюкзак і ноутбук і вийшов в тамбір. І от перед самою зупинкою побачив звичайне оголошення приклеєне скотчем. В оголошені повідомляється, що хтось загубив червоний кульок з одягом і просить повернути за винагороду. Я прочитав, посміхнувся і відразу зрозумів, що мій кульок з черешнями і полуницями стоїть у вагоні під сидінням))). Я швидко вернувся і забрав його.
От так, якби хтось не забув свій червоний кульок з одягом, я б забув свій кульок з черешнями))) А хто знає які події змусили власника червоного кулька з одягом забути його в тому самому поїзді)))
ubuntu 11.04
Вже пів місяця сиджу на новій убунточці. Оновлявся через менеджер оновлень. Поки що враження не дуже. Перше - це unity, трохи важко звикнути до нього після gnome. Друге - це робота з декількома моніторами. Стара убунточка з ними не дуже працювала, а то юніті взагалі жах. І самий найгірший недолік, помічений за два тижні використання, це те що система вже декілька раз несподівано вилоговувалась. Так що, якщо ви прихильники стабільності не спішіть оновлюватись.
Мітки:
ubuntu
Beatiful mind
На днях переглянув продукт голівудської кіноіндустрії A Beautiful Mind, або як кажуть в народі Ігри Розуму. Переказувати сюжет я не буду, просто скажу, що тих дві години, які я витратив на його перегляд пройшли цікаво. Аще цікавіше було дізнатись що фільм заснований на реальних подіях, і що дійсно є такий професор Джон Неш, хворий на шизофренійю, і що він отримав Нобеліївську премію, і що він навчився боротися з хворобою, і що дружина його любить до старості і т.д.
Мітки:
ігри розуму,
фільм
Чумайдан, Вокзал, Львів....
Оскільки народився і виріс я у Ходорові, а навчаюсь і працюю у Львові, то досить часто приходиться їздити туди-сюди. Останнім часом зручним видом транспорту став поїзд приміського сполучення Львів-Ходорів. Коли я починав ним їздити то платив як усі одну гривню (по студентському) провідниці прямо в поїзді без ніякого квитка. Йшли часи, ціни на білет росли, а разом з ними росла моя громадянська свідомість і певний час я їжджу тільки з квитком придбаним у касі строго від пункту Ходорів до пункту Персеньківка (станція у Львові). І ось сьогодні, як завжди, я брав квиток в касі Ходорова, і сталась під час цього одна маленька оказія. В цей самий час, як відправляється поїзд на Львів, відправляється другий поїзд на Івано-Франківськ. І ось підходжу до каси і прошу два квитки до Пересеньківки, один студентський, другий повний. Вибивши квитки, касирка каже ціну 15 гривень, я дивуюсь, адже в суботу зранку їхав тим самим маршрутом за 14, беру квитки і бачу в них замість Персенківка напис Івано-Франківськ. Уточнюю касирці, що я не хочу до Франківська і просив білети до Персеньківки, а вона пробує переконати мене що я казав до Франківська. Я розумію, з моїм особливим Р і довжелезною чергою, можна було недочути, або помилитись, а не переконувати мене що я казав Франківськ. Я спитав що робити з тими білетами. Вона відповіла Щоб я шукав когось хто їде у Франківськ. Ну шукати нікого я не став, купив правильні квитки і пішов у свій поїзд. Ну я б міг поскандалити, звернувши увагу касирці на її неуважність, але щось мені цього зовсім не хотілось. А хотілось, щоб в нас державні установи були більш до людей. Я не впевнений що існує процедура "ліквідації" не правильно надрукованих квитків на поїзди приміського сполучення, але вона повинна бути, і касирка повинна вибачатись, забирати такі квиточки і друкувати нові за ті ж гроші, а коли не так, то вона повинна перепитати мене куди я їду, якщо вона не впевнена, а не друкувати квиток куди їй почулось.
Підписатися на:
Дописи (Atom)