N історій з життя людей

"Я живу в провінційному містечку. Кожен день добираюсь електричкою в Велике місто на роботу. Я не купую квиток в касі, я даю провідниці на руки 25% від вартості білету і їду спокійно, на решту грошей я купую гулівери три на гривню, пиво, сємочки і все що тільки можна в вагоні купити. Я залишаю сміття в вагоні, адже є людина якій платять за прибирання вагонів, не буду я за неї робити її роботу."

"Я працюю на державній роботі, а зарплата в держслужбовця самі знаєте яка, тому я не відмовляюсь від хабарів, але я чесний держслужбовець, я не вимагаю в пенціонерів, хіба самі дадуть"

"Я працюю чорноробочим, платять мало, більше не дадуть, таких  як я багато, та я й не стараюсь робити, скільки платять, стільки роблю, решта вкраду"


Червоний кульок з лахами або метеликовий ураган

Чи може помах крил метелика в Нью-Йорку
викликати тайфун в Пекіні?

    Сьогодні, як і кожної неділі навчального року, свій шлях з Ходорова до Львова, я долав двогодинним приміським дизель поїздом. Всі ці п’ять років мій багаж складається з одного наплічника з речами та сумки з ноутбуком.  В принципі всі потрібні мені речі можна вмістити в той рюкзак. Але цього разу мама дала мені кульок з черешнями, полуницями та іншою городиною. Оскільки всі приколійні пейзажі на цім маршруті вже вивчені майже на пам’ять, то шлях в поїзді я вбиваю книжками. Книжки - це найбільші та найагресивніші кілери часу, і чим книжка цікавіша тим більше годин вона здатна знищити швидко й безпощадно))). І от цієї неділі я зачитався Андруховичем. Дочитавшись до зупинки, я взяв свій рюкзак і ноутбук і вийшов в тамбір. І от перед самою зупинкою побачив звичайне оголошення приклеєне скотчем. В оголошені повідомляється, що хтось загубив червоний кульок з одягом і просить повернути за винагороду. Я прочитав, посміхнувся і відразу зрозумів, що мій кульок з черешнями і полуницями стоїть у вагоні під сидінням))). Я швидко вернувся і забрав його.  
    От так, якби хтось не забув свій червоний кульок з одягом, я б забув свій кульок з черешнями))) А хто знає які події змусили власника червоного кулька з одягом забути його в тому самому поїзді)))

ubuntu 11.04

Вже пів місяця сиджу на новій убунточці. Оновлявся через менеджер оновлень. Поки що враження не дуже. Перше - це unity, трохи важко звикнути до нього після gnome. Друге - це робота з декількома моніторами. Стара убунточка з ними не дуже працювала, а то юніті взагалі жах. І самий найгірший недолік, помічений за два тижні використання, це те що система вже декілька раз несподівано вилоговувалась. Так що, якщо ви прихильники стабільності не спішіть оновлюватись.

Beatiful mind

На днях переглянув продукт голівудської кіноіндустрії A Beautiful Mind, або як кажуть в народі Ігри Розуму. Переказувати сюжет я не буду, просто скажу, що тих дві години,  які я витратив на його перегляд пройшли цікаво.  Аще цікавіше було дізнатись що фільм заснований на реальних подіях, і що дійсно є такий професор Джон Неш, хворий на шизофренійю, і що він отримав Нобеліївську премію, і що він навчився боротися з хворобою, і що дружина його любить до старості і т.д.

Чумайдан, Вокзал, Львів....

Оскільки народився і виріс я у Ходорові, а навчаюсь і працюю у Львові, то досить часто приходиться їздити туди-сюди. Останнім часом зручним видом транспорту став поїзд приміського сполучення Львів-Ходорів. Коли я починав ним їздити то платив як усі одну гривню (по студентському) провідниці прямо в поїзді без ніякого квитка. Йшли часи, ціни на білет росли, а разом з ними  росла моя громадянська свідомість і певний час я їжджу тільки з квитком придбаним у касі строго від пункту Ходорів до пункту Персеньківка (станція у Львові). І ось сьогодні, як завжди, я брав квиток в касі Ходорова, і сталась під час цього одна маленька оказія. В цей самий час, як відправляється поїзд на Львів, відправляється другий поїзд на Івано-Франківськ. І ось підходжу до каси і прошу два квитки до Пересеньківки, один студентський, другий повний. Вибивши квитки, касирка каже ціну 15 гривень, я дивуюсь, адже в суботу зранку їхав тим самим маршрутом за 14, беру квитки і бачу в них замість Персенківка напис Івано-Франківськ. Уточнюю касирці, що я не хочу до Франківська і просив білети до Персеньківки, а вона пробує переконати мене що я казав до Франківська. Я розумію, з моїм особливим Р і довжелезною чергою, можна було недочути, або  помилитись, а не переконувати мене що я казав Франківськ. Я спитав що робити з тими білетами. Вона відповіла Щоб я шукав когось хто їде у Франківськ. Ну шукати нікого я не став, купив правильні квитки і пішов у свій поїзд. Ну я б міг поскандалити, звернувши увагу касирці на її неуважність, але щось мені цього зовсім не хотілось. А хотілось, щоб в нас державні установи були більш до людей. Я не впевнений що існує процедура "ліквідації" не правильно надрукованих квитків на поїзди приміського сполучення, але вона повинна бути, і касирка повинна вибачатись, забирати такі квиточки і друкувати нові за ті ж гроші, а коли не так, то вона повинна перепитати мене куди я їду, якщо вона не впевнена, а не друкувати квиток куди їй почулось.